Сьогодні (25 квітня)  день народження відзначає один із найтитулованіших спортсменів Срібної Землі, член виконкому обласного відділення  НОК  України, змс СРСР з фехтування Василь Станкович із села Нове Давидкове, що на Мукачіщині. 

Наш знаний земляк у великому спорті перебував 10 років. За  цей період він підкорив багато спортивних вершин у різних країнах світу.  У його сімейному архіві 5 золотих медалей з чемпіонатів світу в одиночному та командному розрядах (1969 рік — Гавана, 1970 — Анкара, 1971 — Вена, 1973 — Гетеборг, 1974 рік — Гренобль), срібна та бронзова (відповідно 1969 рік —Гавана та 1971 рік — Вена). Наш знаний земляк був двократним срібним  призером олімпійських ігор  (1968 рік  — Мехіко та 1972 рік — Мюнхен). Закарпатський 30-річний фехтувальник зумів утриматися у високій спортивній формі ще й до наступних змагань чотириріччя (1976 рік). Вінн увійшов до фіналу в особистому заліку, де посів 4-те місце, ледь не дотягнувшись до п’єдесталу, була четвертою і команда. А ще його попросили виступити у складі команди шпажистів – тут команда вийшла на п’яте місце. Наш земляк був капітаном команди рапіристів СРСР.

Василь Васильович —  чемпіон літньої Універсіади СРСР (1973 рік), дворазовий чемпіон СРСР в особистій першості (1968 та 1970 рр.).

У складі збірної команди СРСР закарпатець став дворазовим володарем Кубка Європи (1969 та 1972 рр.). І цей перелік спортивних звершень людини-легенди, яка живе серед нас, можна продовжити.

Після  завершення  спортивної  кар’єри  Василь Станкович у фехтувальному світі залишився надовго. Спочатку він працював у рідному Львівському інституті, де виховував майбутніх мушкетерів, згодом у школі вищої спортивної майстерності, а відтак головним тренером збірних команд УРСР, СРСР, Угорщини та Індонезії. Останнє його місце роботи – це наставник з фехтування у клубах „New Jersey at Lilov Fencing Academy” та „Columbia High School” (США).

Із-за океану до батьківської оселі  Василь Станкович повернувся відносно недавно. У Новому Давидкові побудував новий добротний будинок, а одну  з кімнат (найбільшу) відвів під свій власний музей.

Знайомство із знаним моїм земляком відбулося на площі перед мукачівською Ратушою. А познайомив мене із напрочуд елегантним, росту братів Кличків, немолодим уже чоловіком, зате надзвичайно імпозантної зовнішності, колишній керівник обласної ради ДСТ «Колос», майстер спорту СРСР з фехтування і автор багатьох цікавих публікацій у місцевій пресі на спортивну тематику й диктор на стадіоні Григорій Куруц.

Гарне обличчя, упевнений владний погляд, впевнена хода, голова злегка вкрита сивиною, нарешті, крій костюма — все викривало в ньому людину столичну, мислячу, що живе в сфері високих інтересів. А згодом з’ясував, що Василь Васильович — це просто чудовий співрозмовник, який цікавими фактами сіяв, як хлібороб добірним зерном. А він і дійсно з діда-прадіда хлібороб, бо народився у сільській учительській сім’ї у селі Доробратово, що на  Іршавщині,   яке у ці весняні дні потопає у райдужному цвітінні садів.

Шановний Василю Васильовичу!

         Від імені спортивної громадськості краю прийміть найтепліші та найщиріші вітання з Днем народження!

         Яскраві перемоги на найпрестижніших міжнародних змаганнях та здобутки на тренерській стезі принесли Вам як видатному спортсмену та чудовому наставнику заслужену славу, любов і повагу.

Сердечно бажаємо Вам миру, добра, олімпійського здоров’я, бадьорості духу і невичерпної енергії, яку дають фізична культура та спорт.

 Хай завжди з Вами буде щира підтримка, теплота, любов рідних та однодумців, справжніх друзів та колег, а майбутнє подарує Вам здійснення всіх житейських та творчих  задумів!

Василь Гаджега,

голова крайового осередку Асоціації спортивних журналістів України.

До цих щирих привітань також приєднуються члени виконкому обласного відділення НОК України.